Честність по відношенню до себе

В певний період життя людина здатна відчувати, що ніби іде проти «себе», з зовні все як би добре, є гроші, сім’я, робота, проте напруга всередині зростає. І в такі моменти часто розпочинається пошук причин, через  які відчуваєш  внутрішній дискомфорт. В процесі такого пошуку, можна прийти до певної ясності, яка згодом і стане тією відправною точкою із якої починаються зміни, що ведуть до внутрішнього спокою. Відповіді приходять після того коли є правильно сформовані запитання, для мене такими питаннями були:   Що таке чесність? Чи чесний я по відношенню себе? Чи можливо бути таким і при цьому не бути у конфлікті із загально прийнятими моральними уставами? Що являється істиною?

Відверто кажучи чесність - це слово, яке ми вживаємо досить часто, але, тим не менш, не до кінця розуміємо його справжнє значення. Вона не має нічого спільного з мораллю. Тому, що мораль носить соціально-груповий характер: мораль сім’ї, мораль соціальної групи, класова мораль. Все це являється зовнішнім авторитетом, а не внутрішнім. Так би мовити в залежності від того де ти народився у тебе з’являється вибір-без-вибору – приймати принципи і устої, що панують в оточенні. І всі ці правила, буквально закладаються у тебе, причому робиться це з позиції правоти. Мораль - формується на основі "психологічних рефлексів", що виробляються внаслідок тривалої дії страху соціального осуду. Переважно користується нейтральною подавляючою дією, в критичних моментах провокує негативні емоції та рідше задоволення від слідування власним цінностям. Про індивідуальність говорити не доводиться, у більшості випадків це можна сприйняти як слово що розширяє, загальний сленг.

Так і відбувається, виростаєш з чужою правдою, а коли починає з’являтися своя, вона моментально зустрічає супротив, тому що включається дуже жорсткий елемент контролю – мораль. Суспільство успішно навчилося користуватися таким інструментом, щоб викликати почуття вини. Причому, що цікаво в Еміратах мораль буде значно відрізнятися від тієї що в Україні. І іншої правди в обох країнах бути не може!!!;) Мораль дуже резинова штука! І по суті в процесі виховання таку річ як повага до індивідуальності, приписують для галочки. По більшій частині нас не виховували, а «дресирували». Так простіше і не потрібно нічого пояснювати тому, що батьки завжди праві;). Далі праві вихователі, вчителі… ще далі політики…

Тому перше питання яке варто собі задати звучить так : Чи чесний я по відношенню до себе? Чи більше находжусь під тиском обставин і боюсь попасти під осуд  друзів, сім’ї, церкви (з релігією окрема тема…)?

Перша правда яку необхідно знати про себе, полягає в тому , що ні при яких обставинах ти не повинен застрягати у відчутті вини. Одним із найкращих інструментів моралі є  «відчуття вини». Саме його можна назвати чумою  20 століття. Вже при самій думці, що людина може не відчувати вину, вона відчуває вину. Вина це помилка розуму, що застряг у минулому і думає, що щось могло відбутися по-іншому.

Я нікому, нічого не винен! І це моє внутрішнє переконання. Це не означає, що в мене немає довірчих відносин з оточуючими мене людьми. У нас є вибір як позиціонувати себе, дотримувати свого слова, чи не дотримувати.

Розберемо вислів: « Людина обов’язково повинна тримати своє слово!»

Я кажу, вона його може тримати, а може й не робити цього! Відбулася заміна понять « вибирати» і «повинна». От як краще зробити, давши обіцянку?- це зовсім інше питання. Тільки для того, щоб їх давати потрібно знати від чого ви їх даєте, від почуття обов’язку , вини , чи від свого внутрішнього бажання так зробити. З такими речами потрібно бути дуже акуратним, в принципі про це навіть можна не писати. Так ось до чого я веду, якщо Ви прийняли рішення,  зобов’язання під зовнішнім тиском,  варто це переглянути і обговорити. На рівні сім’ї, партнерських відносин, стосунків з другою половиною…

   Парадокс: людина вважає себе вільною і при цьому діє з точки зору того, а що про неї скажуть оточуючі. Це не свобода, це гра в масках, нав’язана нами ж самими. І про свободу духу тут не доводиться говорити. А правда вона всередині і кожен в глибині душі знає, проживає він своє життя чи життя нав’язане «мораллю» яку придумали самі ж люди.

Чесність - це все, що ми заборгували зовнішньому світу, чесність до себе. Без правди ми чужі іншим, і без чесності чужі самі собі.

Все починається з найдорожчої у світі людини, самого себе! Ось як ми продовжимо цей шлях…? Вибір за тобою!