пятница, 29 апреля 2011 г.

Минуле-Тепер-Майбутнє


Як часто ми копирсаємося у минулому, або маримо майбутнім. Життя цим поняттям надає наявність часу. Часу яким ми звикли вимірювати життя. Коли забрати вимір часу залишається лише теперішній момент. В цьому є глибока істина: життя і Теперішнє - одне і те ж.
Ніхто і ніколи не може переживати ні майбутнього, ні минулого. Переживається тільки зараз. Все, що ви робите, думаєте або відчуваєте, може відбуватися тільки Зараз. Якщо ви живете так, що постійно заперечуєте зараз, то ви заперечуєте саме життя, бо життя невід'ємне від справжнього моменту, вона може відбуватися тільки Зараз. Минуле - це пам'ять про минуле у моменті Зараз, майбутнє - це уявна проекція очікуваного у моменті  Зараз. Строго кажучи, ніщо і ніколи не відбувалося в минулому - все відбувалося в момент Зараз. Все, що буде відбуватися в майбутньому, теж відбувається в момент Зараз. Може бути, це звучить занадто просто чи навіть безглуздо, але тим не менш, в цьому є глибока істина: життя і Теперішнє - одне і те ж.

Честність по відношенню до себе


В певний період життя людина здатна відчувати, що ніби іде проти «себе», з зовні все як би добре, є гроші, сім’я, робота, проте напруга всередині зростає. І в такі моменти часто розпочинається пошук причин, через  які відчуваєш  внутрішній дискомфорт. В процесі такого пошуку, можна прийти до певної ясності, яка згодом і стане тією відправною точкою із якої починаються зміни, що ведуть до внутрішнього спокою. Відповіді приходять після того коли є правильно сформовані запитання, для мене такими питаннями були:   Що таке чесність? Чи чесний я по відношенню себе? Чи можливо бути таким і при цьому не бути у конфлікті із загально прийнятими моральними уставами? Що являється істиною?
Відверто кажучи чесність - це слово, яке ми вживаємо досить часто, але, тим не менш, не до кінця розуміємо його справжнє значення. Вона не має нічого спільного з мораллю. Тому, що мораль носить соціально-груповий характер: мораль сім’ї, мораль соціальної групи, класова мораль. Все це являється зовнішнім авторитетом, а не внутрішнім. Так би мовити в залежності від того де ти народився у тебе з’являється вибір-без-вибору – приймати принципи і устої, що панують в оточенні. І всі ці правила, буквально закладаються у тебе, причому робиться це з позиції правоти. Мораль - формується на основі "психологічних рефлексів", що виробляються внаслідок тривалої дії страху соціального осуду. Переважно користується нейтральною подавляючою дією, в критичних моментах провокує негативні емоції та рідше задоволення від слідування власним цінностям. Про індивідуальність говорити не доводиться, у більшості випадків це можна сприйняти як слово що розширяє, загальний сленг.
Так і відбувається, виростаєш з чужою правдою, а коли починає з’являтися своя, вона моментально зустрічає супротив, тому що включається дуже жорсткий елемент контролю – мораль. Суспільство успішно навчилося користуватися таким інструментом, щоб викликати почуття вини. Причому, що цікаво в Еміратах мораль буде значно відрізнятися від тієї що в Україні. І іншої правди в обох країнах бути не може!!!;) Мораль дуже резинова штука! І по суті в процесі виховання таку річ як повага до індивідуальності, приписують для галочки. По більшій частині нас не виховували, а «дресирували». Так простіше і не потрібно нічого пояснювати тому, що батьки завжди праві;). Далі праві вихователі, вчителі… ще далі політики…
Тому перше питання яке варто собі задати звучить так : Чи чесний я по відношенню до себе? Чи більше находжусь під тиском обставин і боюсь попасти під осуд  друзів, сім’ї, церкви (з релігією окрема тема…)?
Перша правда яку необхідно знати про себе, полягає в тому , що ні при яких обставинах ти не повинен застрягати у відчутті вини. Одним із найкращих інструментів моралі є  «відчуття вини». Саме його можна назвати чумою  20 століття. Вже при самій думці, що людина може не відчувати вину, вона відчуває вину. Вина це помилка розуму, що застряг у минулому і думає, що щось могло відбутися по-іншому.
Я нікому, нічого не винен! І це моє внутрішнє переконання. Це не означає, що в мене немає довірчих відносин з оточуючими мене людьми. У нас є вибір як позиціонувати себе, дотримувати свого слова, чи не дотримувати.
Розберемо вислів: « Людина обов’язково повинна тримати своє слово!»
Я кажу, вона його може тримати, а може й не робити цього! Відбулася заміна понять « вибирати» і «повинна». От як краще зробити, давши обіцянку?- це зовсім інше питання. Тільки для того, щоб їх давати потрібно знати від чого ви їх даєте, від почуття обов’язку , вини , чи від свого внутрішнього бажання так зробити. З такими речами потрібно бути дуже акуратним, в принципі про це навіть можна не писати. Так ось до чого я веду, якщо Ви прийняли рішення,  зобов’язання під зовнішнім тиском,  варто це переглянути і обговорити. На рівні сім’ї, партнерських відносин, стосунків з другою половиною…
   Парадокс: людина вважає себе вільною і при цьому діє з точки зору того, а що про неї скажуть оточуючі. Це не свобода, це гра в масках, нав’язана нами ж самими. І про свободу духу тут не доводиться говорити. А правда вона всередині і кожен в глибині душі знає, проживає він своє життя чи життя нав’язане «мораллю» яку придумали самі ж люди.
Чесність - це все, що ми заборгували зовнішньому світу, чесність до себе. Без правди ми чужі іншим, і без чесності чужі самі собі.
Все починається з найдорожчої у світі людини, самого себе! Ось як ми продовжимо цей шлях? Вибір за тобою! 

четверг, 28 апреля 2011 г.

Ми не випадкові



Ми - не випадкові

Ви є невід'ємною частиною цоьго Всесвіту, ма-а-а-ленькою  деталлю глобального механізму ...
Одна з найсучасніших гіпотез теоретичної фізики, що розглядає, зокрема, питання світобудови, - теорія «М» - знаходить, що з усіх нині створених моделей Всесвіту, найбільш відповідає накопиченим на сьогоднішній день людством знань і спостереженнями модель, де наш світ порівнюється зі зростаючим в утробі матері зародком. Наш світ - «зародок», ми, людські істоти, - клітини цього зростаючого організму.
Ми так само, як і клітини нашого власного тіла, особливим чином спроектовані для виконання певних функцій, необхідних Глобального Цілому.
У нас так само, як і у клітин живих організмів, є своє призначення, своя роль, своя «партія» в космічній симфонії.
Ми - не випадкові, ми - не безпричинні, ми - не довільна гра сил природи.
Кожна людина має особливий «дизайн» себе як особливої ​​одиниці Всесвіту, що представляє інтеграцію форми і свідомості. І існує типологія всіх можливих «дизайнів», яка показує, що існує чотири основні групи.
В заложності від типу до якого можна віднести людину - для кожного, індивідуально призначене своє життя, своя роль та призначення коректне саме для нього!  
У системі Дизайн Людини вони позначені термінами ТИПІВ ГЕНЕРАТОРА, МАНІФЕСТОРА, Проектори, рефлектор.

Дизайн человека

                                                                                                                 
 Автор статьи: Бина Репнина

Каждый из нас знает, что значит слово «авторитет». Когда у нас возникает какая-то проблема или ситуация, в которой мы не знаем, как поступить, мы пытаемся найти ответ для себя, как же нам поступить. И когда растеряны, потому что не знаем, какой выбор сделать, мы начинаем советоваться с людьми, которые являются для нас авторитетами.

В детстве мы советовались с родителями. Став взрослыми, мы советуемся с друзьями, партнерами по жизни. Чаще всего мы не видим для себя авторитета в близком кругу, и тогда мы обращаемся к общепризнанным авторитетам: мы идем к аналитикам, психоаналитикам, терапистам, групп-лидерам, мастерам и гуру, религиозные люди советуются со священниками своей веры.

Мы идем куда-то, (КУДА-ТО!), и говорим кому-то (КОМУ-ТО!): "Вот у меня проблема. Как мне поступить?" И кто-то (КТО-ТО!) с высоты своего авторитета говорит нам, как поступить. Потом мы делаем так, как сказал нам этот человек, и часто бывает, что при этом мы оказываемся в неприятностях. И тогда мы в расстройстве, и в гневе, и в горечи говорим, что он виноват. То есть, «я поступил так, как он сказал, и вот теперь он виноват!». Мы сбрасываем ответственность за свою жизнь на КОГО-ТО…

Мы идем куда-то, когда у нас проблема, и когда эта проблема не решается с помощью чужого совета, мы (почти что с радостью!) взваливаем на этого человека всю ответственность за «нашу плохую жизнь». И мы отворачиваемся от «не оправдавшего надежды» авторитета и ищем другой, более «умный»... И наша жизнь превращается в поиск «авторитетов», которые могут нам что-то сказать. Самые отчаянные «искатели авторитетов» едут за тысячи километров. К Ванге, например…

Но хорошо бы посмотреть, что при этом мы делаем с собой. По факту, мы пришли в этот мир, и у нас есть наша жизнь! И мы, в этой нашей жизни, находясь в поиске «хороших советов», отдаем ответственность за нашу жизнь в чужие руки…

Хорошо, когда это не кончается смертельным исходом. А когда это приводит именно к этому?!.. То есть, вопрос стоит ребром! Как жить эту жизнь так, чтобы вы не нуждались ни в ком, и одновременно, чтобы то, что вы делаете, происходило бы правильно для вас?!

Дизайн Человека – единственная система на сегодняшний день, которая дает ответ на этот вопрос. Потому что Дизайн Человека объясняет нам нас в свете МЕХАНИКИ человеческого существа, его генетической конструкции. Дизайн Человека как научная система базируется на том, что мы имеем дело с телом, которое не мы создали, которое не нам менять и которое имеет свои правила движения в этом пространстве.

У каждого из нас есть тело, которое пришло в этот мир, идеально оборудованное прожить эту жизнь в прекрасных условиях для себя. То есть, это тело оборудовано внутренним знанием того, что ему есть и когда, а что не есть, как дышать, как выводить токсины, кого слушать и кого не слушать, когда встать и бежать, а когда остаться сидеть на месте…

Только это тело знает, какие люди для нас правильные, а какие – нет. Оно знает.. Внутри него для этого существуют механизмы, там все работает… Наше тело – идеальная машина. И у идеальной машины – свои правила… Но до тех пор, пока мы не знаем об этом, - мы будем ДУМАТЬ, что нам делать, с кем нам быть, чем нам заниматься, где, когда и как...

Тело всегда движется по прямой, там всегда будет только один ответ – или да, или нет. Пойти на семинар или не пойти, поехать в горы или не поехать, принять это лекарство или не принять – тут всегда будет только один ответ: или да, или нет... Но в уме этого не будет никогда. Ум спроектирован эволюцией работать так, чтобы у вас всегда было два списка, потому что ум – это аппарат для анализа. Ум – это сложнейшая вещь, и он анализирует!

И поскольку он анализирует, этот механизм всегда готов видеть две стороны медали. Поэтому, какую бы проблему в своей жизни вы ни рассматривали, какую бы ситуацию вы ни рассматривали, ваш ум будет анализировать её сразу в двух списках: и как «да», и как «нет».

И тогда вы будете потеряны… И тогда вас всегда будут преследовать сомнения – «сделать так или не так, а может, все-таки так»? И тогда вы будете искать кого-то, кто может что-то посоветовать… И тогда ваша жизнь – не безопасная и надежная дорога, а зыбучий песок под ногами…

Есть единственная вещь, которой мы можем доверять, и которая является нашим единственным авторитетом – это наше Тело. И это и есть наш Внутренний Авторитет! И это – единственная вещь, которая не только заинтересована в том, чтобы мы были живы и здоровы как можно дольше, но и которая точно ЗНАЕТ, как это нам обеспечить!

Следуйте Стратегии своего генетического Типа. Принимайте решения из своего внутреннего Авторитета. И тогда вы становитесь свободны! Свободны от поклонения общепризнанным авторитетам, свободны от поиска оных, свободны от страха «не последовать советам Как Бы Знающих»…

И когда мы свободны, - тогда мы как птицы взмываем в ничем и никем неограниченное небо свободного полета своей жизни…


Последствие убеждений



Однажды знаменитый английский психолог сэр Френсис Гальтон (1822–1911) решился на своеобразный эксперимент.

Прежде чем отправиться на свою ежедневную прогулку по улицам Лондона, он внушил себе: «Я - отвратительный человек, которого в Англии ненавидят все!».

После того как он несколько минут концентрировался на этом убеждении, он отправился, как обычно, на прогулку. Впрочем, это только казалось, что всё шло как обычно. В действительности произошло следующее. На каждом шагу сэр Френсис ловил на себе презрительные и брезгливые взгляды прохожих. Многие отворачивались от него, и несколько раз в его адрес прозвучала грубая брань.

В порту один из грузчиков, когда Гальтон проходил мимо него, так саданул учёного локтем, что тот плюхнулся в грязь. Казалось, враждебное отношение передалось даже животным. Когда он проходил мимо запряжённого жеребца, тот лягнул Гальтона в бедро так, что он опять повалился на землю. Гальтон пытался вызвать сочувствие у очевидцев, но, к своему изумлению, услышал, что люди принялись защищать животное.

Благоразумный сэр Френсис поспешил домой, не дожидаясь, пока его мысленный эксперимент приведёт к более серьезным последствиям.


пятница, 22 апреля 2011 г.

Універсальний Закон


УнІверсал [лат. Universalis -  загальний, всезагальний]. По мірі того як ми проживаємо своє життя, кожен стикається з певними питаннями, ставить цілі, вирішує проблеми і так відбувається постійно . Є певні події, на які ми реагуємо і відносимо їх до задовільних чи незадовільних. Подія і переживання - це все, що є! І кожну наступну подію ми створюємо для того, щоб пережити певний емоційний стан.
По - дія -  те, що наступає після певних дій. Початком діяльності є бажання, що служить ніби передчуттям (з рос. - предвкушение) . Це ніби аванс ентузіазму , що дається природою, для реалізації задуманого на практиці. Самі по собі обставини нейтральні, але розум влаштований таким чином, що все вимірює, аналізує  та називає по іменам. Життя дуальне. Воно розкривається перед нами через нашу  моральність. І завжди буде те і інше. Завжди буде добре і погане. Завжди буде успіх і завжди буде поразка. У цьому сама природа людського буття, а також необхідність  проживання усього спектру людських переживань.
Чим більше ти знаєш, що відбувається, тим більше ти знаєш, що відбувається. Коли відповідей більше, ніж питань, це призводить до певної ясності, а відповідно, і до впевненості у своїх силах. У останні роки все більше і більше людей почали цікавитися питанням саморозвитку  і активно відвідувати тренінги по підвищенню особистої успішності. Це досить звичайний процес, так як він викликаний загальним підвищенням рівня життя. Сьогодні людям більше не потрібно займатися виживанням і вони мають можливість частину свого часу та ресурсів направити на саморозвиток.
 Одним із джерел, що служить для підняття рівня свідомості є певна категорія фільмів. До них можна віднести фільм Люка Бессона «Ангел А», роботу братів Вачовскі «Матриця».
Зовсім інше місце у цій категорії займає  фільм «Секрет» (The Secret) . Цей фільм є методичним, у ньому розповідається про те, як і що потрібно робити людині, щоб стати джерелом позитивних змін. Фільм розкриває Універсальний Закон і дає  зрозуміти його принципи. Суть ЗАКОНУ ПРИТЯЖІННЯ така: я ПРИТЯГУЮ у своє життя все, чому приділяю увагу, енергію і концентрацію розуму, будь це позитивним чи негативним. Я сам це вибрав для себе , свідомо чи несвідомо.
ФОРМУЛА ПРИТЯЖІННЯ : думки + емоції = ПРИТЯЖІННЯ. Все те , про що ми думаємо, що відчуваємо, доказуємо  - все це завжди сильніше! БЕЗ ВИКЛЮЧЕНЬ! Думки, що підсилюються почуттями, ідентичні тому, що ми притягуємо у своє життя.
 Для того, щоб іти по життю із впевненістю, потрібно систематизувати наші спостереження і вивести їх у зручну для користування форму. Зробивши це, ми отримаємо чудовий інструмент, за допомогою якого зможемо вирішити масу проблем. Ми проявляємося у житті в кожен момент часу, перебуваючи у певному емоційному стані,  що і є тим «пальним»,  яке дозволяє досягати значних результатів. Розглянемо емоції дещо з іншої перспективи,  ніж зазвичай. Саме емоції  являються ключем! Позитивний емоційний стан – це трамплін до успіху. Емоційне розчарування – це першопричина організаційних невдач і сімейних конфліктів.
Емоції потрібно вивчати на практиці, тому що, це можна робити. Вони не залежать від теорії  і, по - суті, будь - яка з емоцій, будь то радість чи зліть, проявляється і відчувається у всіх однаково.
Еквівалентом плинної емоції та настрою являється вібрація. Слово «вібрація» нерідко використовують, описуючи настрій чи почуття, відчуття сприйнятого і взятого при тих чи інших обставинах. Наприклад, говорять: «Від цієї дівчина іде позитивна вібрація», або « З цього місця мені передалася негативна вібрація». Тобто цими словами описується стан душі, почуття, яке в даний момент ви переживаєте.
Загалом існує 2 види вібрацій: позитивні (+) і негативні (-). Будь - яке відчуття змушує нас випромінювати і посилати у всесвіт вібрацію, позитивну чи негативну. Слова, які описують емоційний стан, потрапляють або в категорію позитивних вібрацій, або у категорію негативних вібрацій. Фактично,  ми – постійні генератори вібрацій. Абсолютно у кожен момент часу нами володіє певна емоція і настрій. І у цей самий момент, прямо зараз, відчуте вами побуджує вас випромінювати позитивну чи негативну вібрацію – хвилю.
Ось де вступає у силу Універсальний Закон Притяжіння. Він підпорядковується законам фізики : універсальна енергія навколо всіх і кожного  реагує на вібрацію, посилаючи у відповідь  точно таку ж  - позитивну чи негативну. Зовнішній світ є відображенням того, що у вашому внутрішньому світі. Уявіть собі: певна людина прокинулася в понеділок зранку, вона роздратована, її вібрація – негативна. І до тих пір, поки вона випромінює негативну вібрацію, Закон Притяжіння реагує на це , підсилюючи її за рахунок такої ж, надісланої у відповідь. Тому необхідно навчитися свідомо випромінювати  ті чи інші вібрації, і, як наслідок,  взаємодіяти із Законом Притяжіння з користю для себе.
УнІверсал [лат.